Загрузка...
Оценить
Шрифт

Збірник«Неправильний» погляд на війну

1234...50
Страница 1
Оглавление

Чи виявиться сучасне суспільство спроможним відмовитися від усталених ідеологем та догматів, де все поділено на своїх та чужих, на чорне та біле, ворогів та визволителів, героїв та зрадників? Український вимір окупації років Другої світової війни – це й подвиг мільйонів воїнів Червоної армії, і тавро запроданців для тих, хто опинився у полоні. Це майже 2,5 млн молодих людей, котрі потрапили на примусові роботи до Рейху. Це й неоднозначний характер взаємин представників радянського партизанського руху Опору з місцевим населенням, і самовіддана боротьба бійців УПА , які відстоювали українську державницьку ідею. |

30 листопада 39-го війну не оголошували

Друга світова війна розпочалася для українців уранці 1 вересня 1939 року, коли в лавах Війська Польського жолнежі-галичани й волиняни зустріли вогнем нацистських агресорів, а літаки Люфтваффе здійснили нальоти на Львів, Луцьк, Ковель, Сарни та інші міста. Невдовзі у «визвольний похід» на Захід, втілюючи у життя домовленості пакту Молотова-Ріббентропа, рушили Український та Білоруський фронти Червоної армії. Діяли у ті дні й боївкарі ОУН – як проти польських, так і проти совєтських військ. Але якщо у ті трагічні дні принаймні частина українців намагалася свідомо боротися за національні інтереси так, як вона їх розуміла (по всі «три боки лінії фронту»), то наступний епізод – агресія СССР проти Фінляндії – пов’язаний із використанням українців виключно як «гарматного м’яса» одного із двох червонопрапорних тоталітарних режимів.

…Сосняком по откосам кудрявится

Пограничный скупой кругозор.

Принимай нас, Суоми – красавица,

В ожерелье прозрачных озер!…

Ця пісня з професійно написаними мелодією і текстом, видається, незнайома більшості читачів Тижня. Воно і не дивно – йдеться про твір, написаний на замовлення ідеологічного відомства ВКП(б) за кілька місяців до нападу на Фінляндію, в якому цілком прозоро і навіть, сказати б, чесно формулювались цілі військової операції, про які після її завершення в СССР намагалися не згадувати. А саме – не «пересування кордону подалі від Ленінграду», як говорилося потім, а встановлення у Суомі маріонеткового режиму. Ну, а далі буде (коли настане слушний час) приєднання її до Совєтського Союзу…

І тоді, 30 листопада 1939 року, СССР війну Фінляндії не оголошував. Він тільки «допомагав» маріонетковому уряду так званої «Фінляндської демократичної республіки» на чолі з комінтернівцем Отто Куусиненом у боротьбі з «білофінами» (всіма тими, хто волів незалежності і демократії для своєї країни, із законним урядом цієї країни). Заклик згаданої пісні – мовляв, відкривайте широко нам ворота, а ми поможемо вам розправитися з «ворогами народу», – не здобув відгуку у серцях фінів. Тож Зимова війна стала страшною і кривавою – передусім для червоноармійців.

І це попри те, що Червона армія ретельно готувалася до походу на Гельсінкі. Не лише пісні розучувалися – війська невтомно навчалися діяти у бойових умовах, під Ленінград підтягувалися війська, які здобули досвід у боях на Халхін-Голі та під час «визвольного походу». Але з’ясувалося, що Червона армія, попри всю попередню підготовку, не здатна успішно вести бойові дії проти енергійного та самовідданого противника. І тоді потяглися до фронту ешелони з різних кінців Радянського Союзу, що везли на поле бою кращі дивізії та бригади. Загалом із Київського й Одеського військових округів були перекинуті на північний захід 12 дивізій та частини підсилення.

Але це не допомогло. Фінляндія так і не стала совєтською, Сталіну вдалося тільки відірвати від неї деякі території; серед загиблих червоноармійців (досі невідомо, скільки їх було – історики називають цифри в діапазоні від 128 до 340 тисяч) щонайменше чверть була з України. Що ж, бути гарматним м’ясом – це типова доля націй, які не мають своєї державності, а змушені слугувати чужим режимам.

НАКАЗАНО: «ВИЗВОЛИТИ» ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ!

Не встигла закінчитися одна війна, як у Кремлі почали готуватися до нової.

18 вересня 1940 року нарком оборони СССР маршал Тимошенко і начальник Генштабу генерал Мерецков направили на ім’я Сталіна і Молотова доповідну записку № 103203 «Міркування щодо розгортання Збройних сил Червоної Армії на випадок війни з Фінляндією» – ясна річ, цілком таємну і в одному примірнику. Йшлося про намір рішучими ударами зайняти всю територію Фінляндії включно із столицею і раз назавжди вирішити «фінське питання». Для цього на театрі воєнних дій мало бути розгорнуто 46 стрілецьких дивізій, 78 авіаполків, 13 артполків РГК, 3 танкові бригади та один механізований корпус. Загальну кількість літаків, які мали залучатися до операції, автори «міркувань» визначили в 3900 одиниць (що, до речі, в півтора рази більше, ніж було вранці 22 червня 1941 року у складі всіх трьох повітряних флотів Люфтваффе, зосереджених на Східному фронті). В оперативному тилу передбачалося мати дві резервні стрілецькі дивізії, а також бути готовими перекинути по 7 дивізій із Західного і Київського військових округів.

Одночасно у доповідній записці йшлося про розробку оперативних планів розгортання для бойових дій проти Румунії і проти Туреччини». Ці плані досі не розсекречені – очевидно, тому, що, як й у випадку війни проти Фінляндії, у них ішлося про неприховану агресію та намір окупувати ці країни.

Розробка планів воєнних дій супроводжувалася таким шаленим політичним тиском на Фінляндію, що і дурень би здогадався, чого прагне Кремль. Тим більше, що тоді ж була створена Карело-Фінська союзна республіка, в якій власне фінів практично не було, отже, вона являла собою типову «заготовку» для приєднання до неї всіх фінських земель, тим більше, що її очолили недавні «лідери» сакраментальної «демократичної Фінляндії»…

Загрузка...
  Следующая
дизайн сайта
ARTPIXE
rubooks.org